Виховна система навчального закладу

                                          Виховна система навчального закладу


Проблема:« Формування та розвиток компетентної особистості в умовах нової української школи»
Завдання : формування моральної, духовно розвиненої, життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал; формування й розвиток соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ціннісне ставлення до загальнокультурних і національних цінностей: цінносного ставлення до суспільства і держави, до людей, родини, до природи,культури та мистецтва, праці, до себе, свого фізичного, психічного та соціального «Я».

Виховна система – це цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб’єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Д. Ушинського, «духу школи».

          Етапи формування виховної системи закладу

Перший етап – аналітичний

І. На цьому етапі пропонується здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури та практики становлення  і розвитку виховних систем, створити банк даних з проблеми:

- Що являє собою виховний процес школи сьогодні? Які його сильні та слабкі сторони? Яким би ми хотіли бачити виховний процес в майбутньому?

- Які можливості існуюють для реалізації проекту? Що нам може заважати?  Які дії і в якій послідовності ми повинні здійснити, щоб досягти мети?

Обов’язково на даному етапі адміністрація школи повинна зібрати та обробити інформацію про внутрішнє та зовнішнє середовище закладу.

ІІ. Збір інформації:

а) про внутрішне середовище:

- історія, традиції школи, місія, цінності, психологічний клімат школи; інтелектуальний і творчий потенціал суб’єктів виховного процесу; партнерські зв’язки школи.

б) про зовнішне середовище:

- нормативно-правова база; соціально-педагогічний паспорт мікрорайону; інформація про досвід роботи інших шкіл.

ІІІ. Аналітична обробка інформації: аналіз досягнень школи; аналіз виховного процесу; аналіз умов функціонування школи.

ІV. Здійснення комплексної оцінки ситуації.

V. Прогнозування змін.

VІ. Порівняння бажаного з реальним, пошук розбіжностей.

VІІ. Виявлення недоліків у роботі.

VІІІ. Виявлення внутрішніх резервів школи.

Модель патріотичного виховання школи

Інформація про обдарованих учнів

Другий етап – концептуальний

І. Вибір ідеї, визначення мети, призначення виховної системи.

ІІ. Визначення стратегії розвитку виховної системи.

ІІІ. Визначення механізму і шляхів розвитку виховної системи.

На цьому етапі створюються умови для організації продуктивної праці педагогічного колективу щодо розв’язання проблеми, розробляється концепція діяльності.

Обов’язковою умовою роботи школи на даному етапі повинно бути створення творчих динамічних груп з проблеми, розробки і впровадження цільових програм.

Третій етап – діагностичний

На цьому етапі вивчаються можливості учасників навчально-виховного процесу до створення та розвитку виховної системи. Проводиться психолого-педагогічна діагностика:

-       розвитку творчого потенціалу педагогічних кадрів;

-       готовності педагогів до створення та розвитку виховної системи.

За результатами діагностування здійснюється корекційна робота.

Четвертий етап – організаційний

І. Вироблення стратегії становлення виховної системи, розробка завдань, етапів становлення.

ІІ. Оцінка наявності необхідних ресурсів (контингент учнів, кадровий потенціал, інфраструктура; програмно-методичне, психологічні, нормативно-правове, матеріально-технічне забезпечення).

ІІІ. Розробка плану дій за напрямками: розвиток традицій; інноваційна робота; управління виховною системою.

П’ятий етап – практичний

І. Визначення критеріїв оцінки діяльності всіх учасників виховного процесу.

ІІ. Визначення критеріїв оцінки якості моделі виховної системи.

ІІІ. Управління становленням і розвитком виховної системи: мотивація, цілі; встановлення зворотних зв’язків; аналіз; корекція, внесення доповнень, уточнень; контроль.

Шостий етап – узагальнюючий

Визначається рівень опанування педагогічним колективом даної проблеми і результатів впровадження. Це той етап, коли педагоги самі розпочинають впроваджувати нові, оригінальні форми і методи роботи, стають авторами цільових програм, проектів.

Отже,  педагогіка  школи  повинна  допомагати  входженню  дитини  в контекст  сучасної  культури,  становленню  особистості  як  суб’єкта  і  стратега  життя.

   Дуже  хотілось  би,  щоб дитина  у  школі  не  готувалася  до  життя,  а  жила  і тому  важливо  педагогічному  колективу вибудувати  виховний  простір  так,  щоб  він  сприяв  гармонізації  відносин  між  дітьми  і  вчителями,  школою і родиною.

  Виховання  в  школі  повинно виходити  з  необхідності розвитку у  дітей  рис,  які допоможуть  реалізувати  себе  як члена  суспільства,  як  неповторну  індивідуальність  зі  своїми  специфічними  запитами,  індивідуальними  планами самореалізації.

   Для  цього  педагогам потрібно  працювати  над  створенням  життєтворчого  простору,  в  якому  виховна  система  охоплює  весь  педагогічний  процес,  інтегруючи  навчальні  заняття,  позаурочне  життя  дітей,  різноманітну діяльність  соціального,  природного, предметно – естетичного,  виховного  середовища,  яке  безперервно  розширюється.

Важливого значення для розвитку виховних систем має дотримання таких педагогічних умов:

-       творчий характер виховного процесу;

-       самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;

-       визначення пріоритетом виховної системи інтелектуального життя і духовної єдності, утвердження в колективі поваги, гідності, справедливості у взаєминах;

-       інтеграція виховних сил із позашкільними навчальними закладами, сім’єю та громадськістю. Створення збагаченого виховного простору та використання його виховних можливостей для творчого розвитку особистості;

-       різноманітність змісту та організаційних форм діяльності школярів;

-       гуманізм відносин і спільної життєдіяльності у навчально-виховному процесі дітей і дорослих;

-       насичене соціальне життя учнів;

-       демократизація шкільного життя, залучення учнів до діяльності нових, демократично зорієнтованих організаційних структур та об’єднань.