"Таксист на війні:
історія маленького героя"
Мій
хрещений Іван розповів свою історію про те, як до їхньої команди долучилася
собака породи такса. Було
це прохолодного осіннього вечора. Машина повільно рухалася по розбитій дорозі,
бійці поверталися з завдання. Всі були стомлені, а в голові було тільки одне бажання
– швидше дістатися бази і трохи відпочити. Раптом один із
бійців помітив щось у кущах. Щось руде і маленьке завмерло, мовби намагаючись
зникнути в тіні. Вони зупинились, пригледілись, і коли підійшли ближче, побачили маленьку собаку. Це
була худенька такса – налякана, змучена, але жива. Її очі благали про допомогу.
– Візьмемо її, хлопці? – запитав один з воїнів.
Відповідь була беззаперечною.
Так у команді з’явився новий "боєць". Назвали його Таксистом. Хтось пожартував, що з такою довгою
спиною вона точно водій. На
базі Таксист швидко став улюбленцем. Його відгодовували всім, що мали: кашею, тушонкою, навіть
галетами. Спочатку собака була обережною і тихо
сиділа в кутку, але з кожним днем усе більше довіряла своїм новим друзям. Через кілька тижнів Таксист уже став справжнім членом команди. Він супроводжув бійців на завданнях, завжди сідав у машину, стрибаючи на сидіння поруч із
водієм. Його навіть навчили відкривати двері лапами, а одного разу він випадково опустив вікно, чим викликав шквал сміху. Воїни визнали, що це справжній водій міського
транспорту, Таксист! Але найважливіше – він піднімала настрій. У найважчі
моменти Таксист бігав від одного солдата до іншого, махав хвостиком і дивилася своїми великими добрими
очима, мовби кажучи: "Усе буде добре".
Собака на ім’я Таксист стала символом віри, надії і тепла.
Маленька такса на війні нагадувала всім: навіть у найтемніші часи є місце для
доброти.
Таксист залишається з бійцями і зараз – є їхнім талісманом, другом і маленьким героєм фронту.
Толстюк Ірина,
Злинська філія
КЗ «Злинський ліцей»
Вихованка гуртка « Психологія успіху»
Немає коментарів:
Дописати коментар